КОПІ́ЙКА, и, жін.
1. Грошова одиниця — одна сота
карбованця, а також дрібна мідна монета такої вартості.
По копійці заробляла [вдова], Копу назбирала (Тарас Шевченко, I,
1963, 230); Коли почнеш плакати, дід.. чи мати дають
зразу мідну копійку (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464);
Народна мудрість говорить, що копійка карбованець
береже, а хвилина — годину (Комуніст України, 12, 1963, 30);
* Образно. В руках у нього вічно біліла книжка. Він
заводив у неї кожну народну копійку, кожне стебло
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83);
// тільки мн. Про дуже малу,
мізерну кількість грошей. Типографія [друкарня]
кричить без грошей, різні кредитори лазять, а в касі —
копійки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 161); Він працював, як
шалений, кілька разів викручував від поту сорочку, а
заробляв копійки (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 44).
♦ Аби свіжа копійка — аби торгувати. Часом він
було й втратиться здорово, а стануть йому те
доводити: «то що, що втратився! аби свіжа копійка!»
(Марко Вовчок, I, 1955, 217); До (щодо) [останньої] копійки — усі
гроші, не залишаючи при собі ніяких грошей. — Якщо
не хочеш, щоб ми погинули, дай нам землі.. Ми не
хочемо нічиєї кривди, ми не хочемо дурно, виплатимо що
до копійки... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 111); Посилав [Багіров
дружині] усе, до копійки, що платила йому армія
(Олесь Гончар, I, 1954, 172); Копійка ціна: а) (чому) дуже мала
ціна. — Такому коню уся ціна — копійка (Панас Мирний,
III, 1954, 317); Та, власне, які там речі — старий
костюм — копійка йому ціна, кілька сорочок і ковдра
(Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 256); б) (кому) нічого не вартий.
Йому копійка ціна, і ніякого авторитету він ніколи не
завоює (Іван Микитенко, I, 1957, 349); На копійку чого, з дієсл. —
дуже мало; на дуже малу суму. На копійку вип'є, а
прийде додому — усе догори дном переверне... (Панас Мирний,
III, 1954, 19); Ні (і) на копійку, перев. з запереч.
дієсл. — зовсім ні (не, нічого). — Це ж [Таранюк]
старовинний жандарм, ще з миколаївських часів. Крім
того, в нього ні на копійку авторитету (Дмитро Бедзик,
Дніпро.., 1951, 212); — Фашистам і на копійку вірити
не треба, — промовив Віктор (Павло Автомонов, Коли розлучаються
двоє, 1959, 169); Ні копійки; Ні (і) [щербатої, зламаної,
ламаної] копійки нема (не було) за душею — зовсім
нічого нема (не було) грошей. — Куди я піду, коли в
мене копійки нема за душею, — сказала Василина
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 84); Соцький з десятником прийшли
правити подать.. — Та що ж ви візьмете, коли в мене
й копійки зламаної нема за душею!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
92); Навіть у 1921 році, коли в нас люди орудували
мільйонами, в дядька Володимира, як він казав, не було
за душею і щербатої копійки (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді..,
1964, 43); Щербаті копійки — дуже малі, мізерні
гроші. Не обмежуючи себе місцевою тематикою, митець
[І. Труш] на свої щербаті копійки та на кошти друзів
побував у Києві й на Чернечій горі (Літературна Україна, 17.I
1969, 4); Щербатої (зламаної, ламаної) копійки не
вартий — нічого не вартий. Хай помовчить він завтра, хай
скаже про своє кохання згодом.. Коли ж посміє Каргат
сказати про свої почуття вже завтра, то це
означатиме, що й щербатої копійки ті почуття не варті (Юрій Шовкопляс,
Інженери, 1956, 268); Щербатої (зламаної, ламаної)
копійки не дати — зовсім нічого не дати (про гроші).
— Заплатіть мені, — каже наймит. — Заплатити?
— Та я тобі, злодію, щербатої копійки не дам! Іди
геть! — пхає хазяїн (Марко Вовчок, I, 1955, 311); Як нова
копійка — зовсім новий, свіжий, чистий, гарний.
На радощах Семен Федорович купив собі нового костюма,
зайшов до перукарні і вийшов звідти, як нова копійка
(Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 112).
2. збірн., розм. Гроші. Де лиш мав [Дон-Кіхот] яку
копійку, Чи продав горох, чи просо, Чи воли, чи гурт
овечок, Все в книгарню так і пер (Іван Франко, XII, 1953, 110);
Кожум'яка, здавши синам ремество, не малу копійку
має (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 252); Державна копійка любить
точний облік (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 117).
♦ Без копійки — зовсім без грошей. [Жанна:]
Ну, ваш милий Петрусь дуже швидко повернеться до
вас, як блудний син, без копійки і, можливо, без
піджака (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 86); Влетіти в
[добру] копійку кому — дорого обійтися комусь.
От колись посміювались сусіди — надто вже
механізацією захоплені у Переселенні. Говорили, що це влетить
їм у копійку (Колгоспник України, 11, 1960, 20); Збивати
копійку див. збивати.