в означеннях
Тлумачення, значення слова «копито»:

КОПИ́ТО, а, рідко КОПИТО́, а, сер.

1. Рогове утворення в кінці ніг деяких ссавців. Ой у полі жито Копитами збито (Українські народні ліричні пісні, 1958, 356); Ведуть коня вороного, Розбиті копита... А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Тарас Шевченко, II, 1953, 43); Б'ють копита рівно, дзвінко, Вершники рушають (Терень Масенко, Київ. каштани, 1954, 143).
З (із) копита (з копит): а) відразу, галопом (рушити) (про коней). Коні невдоволено крутнули головами, шарпнули з копита і понеслись вулицею, збиваючи густу куряву (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 239); Вороний з копита рвонув у галоп, і по шляху тільки дим-пилюга клубком послалася за вітром (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 32); б) зразу ж, не готуючись (про людину). — Почекайте, він так із копита не може. Йому треба подумати (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 113); Кований на всі чотири копита (ноги) див. кований.

2. розм. Те саме, що копил 1. Коли сь [ти є] швець, пильнуй свого копита (Номис, 1864, № 9573); Господар дратвою обтягував на копиті нового чобота (Яків Качура, II, 1958, 73);
На своє копито — на свій лад, по-своєму. Агент принявся оброблювати Шеффеля на своє копито (Іван Франко, V, 1951, 328).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 281.

Коментарі (0)