в означеннях
Тлумачення, значення слова «корч»:

КОРЧ 1, а, чол.

1. Пень, викорчуваний з корінням. Наносив [Павло] повну діжку води, врубав дров з старого дубового корча (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 77); Вербовий корч майже не тримався на воді. Але те не злякало Фреда. Він десь роздобув зручного кілка і.. сміливо всівся в розкаряці (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 74);
//  Розгалужене коріння дерев, кущів. [Остап:] Ходім, Тарасе, до старого млина, там глибоко, на дні корчі, і риби там багато (Олександр Корнійчук, I, 1955, 310).
На корч заввишки див. заввишки.

2. Те саме, що кущ 1. Тільки при долині два корчі калини (Павло Чубинський, V, 1874, 32); Недалечко під корчем ліщини горить ватра (Марко Черемшина, Тв., 1960, 88); У затишному ярочку, в густих корчах калини хлопці несподівано спинилися (Петро Колесник, Терен.., 1959, 196).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 302.

Коментарі (0)

КОРЧ 2, у, чол., розм. Те саме, що корчі. В горлі корч хапав; я затиснула зуби сильно, бо мені виривався зойк з уст (Ольга Кобилянська, I, 1956, 128).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 302.

Коментарі (0)