КОРЧА́СТИЙ, а, е.
1. Який має дуже розвинене, покручене коріння. Сутулуватий, з товстими.. ногами, він стояв біля столу, мов корчастий пеньок (Анатолій Шиян, Нартиз. край, 1946, 57).
2. Який має дуже розвинені гілки; густий (у 1 знач.). Із заростів корчастої ліщини Там і донині зрубом порохнявим Біліє [криниця] вдень (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 110).