в означеннях
Тлумачення, значення слова «кордон»:

КОРДО́Н, у, чол.

1. Межа, що розділяє території держав. — Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? — Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 365); Розвалилася панська Польща, зник назавжди ненависний кордон на Збручі (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 108); Південні кордони України на великому протязі омиваються Азовським і Чорним морями (Наука і життя, 7, 1956, 13);
//  Межа між чим-небудь. Річка Сугаклей.. була кордоном поміж двома районами (Юрій Яновський, II, 1954, 154); Етнічні кордони.
 За кордон — до чужоземної держави. — Князь Костянтин надумав вирядити мене за кордон як найкращого учня (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 70); За кордоном — у якій-небудь чужоземній державі; не в межах своєї держави. Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз за кордоном (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 363); З-за кордону — з чужоземної держави. Примх, іграшок і розкошей З-за кордону не везли (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 369).

2. рідко. Прикордонна або інша військова сторожа. Тим часом Василь, проскочивши крізь москальський кордон, кинувся прямо у горниці (Панас Мирний, IV, 1955, 197).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 286.

Коментарі (0)