в означеннях
Тлумачення, значення слова «коренастий»:

КОРЕНА́СТИЙ, а, е.

1. Який має міцне, велике, розгалужене коріння. В огородь загородив козак аж сім високих, старих коренастих дубів (Марко Вовчок, I, 1955, 380); У відчинене вікно.. простягла гнучку галузку коренаста вишня (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 232);  * Образно. Все кругом мовчало, терпіло, слухало й робило на коренастий рід панів Польських (Панас Мирний, II, 1954, 109).

2. Який має невисокий зріст, але міцну будову; кремезний (у 1 знач.). Була се приземкувата, коренаста.. постать (Іван Франко, VII, 1951, 51); Дід був коренастий, розкарячкуватий, короткошиїй і довгорукий (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 164); Стояла підвода, запряжена парою гнідих коней, низькорослих і коренастих (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 83).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 287.

Коментарі (0)