КО́РІНЬ, реня, чол.
1. Частина рослини, що міститься
в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту
воду з поживними речовинами. Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь мис (Тарас Шевченко, II, 1953, 342); Кожен раз,
коли сокира рубнула по виноградному корені або
тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 216); Вбирання води та мінеральних
речовин відбувається в молодих ростучих ділянках кореня
(Практикум з анатомії рослин, 1955, 166); * У порівняннях. Вона
[вогнева позиція], розгалужуючись, як корінь, на всі
боки, розкинулась попід насипом ячейками і ходами
сполучень (Олесь Гончар, III, 1959, 24);
// Деревина або
речовина цієї частини рослини. Калган-корінь м'якшив
гіркоту горілки (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 247);
//
Підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки
тощо), що її вживають у їжу. На буряках вона застала
Христю Кавунову, що дочищала останні накопані
корені (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 53).
▲ Солодкий корінь (Glycyrrhiza, L.) — те саме, що
солодець; локриця.
♦ Виривати (вирвати) з коренем кого, що —
знищувати, викорінювати, усувати кого-, що-небудь.
— Отой Ілян — хороша квіточка... Добре, що вчасно
вирвали з коренем (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 151);
Дивитися в корінь — заглиблюватися в суть справи;
Докопуватися (докопатися) до кореня — те саме, що
Докопуватися (докопатися) до коріння (див.
докопуватися); Корінь життя — те саме, що женьшень.
Не одну тисячу кілометрів сходив він у російській тайзі
в пошуках кореня життя — женьшеня (Олександр Довженко, I, 1958,
113); На корені — у незжатому, нескошеному або
незрубаному вигляді (про хліб, траву, дерево). Так
гниє деревина на корені: уже й віти її посохли, і
середина випала, а вона все стоїть (Панас Мирний, III, 1954, 23);
Був тут і.. хліб, куплений на корені (Михайло Стельмах, Хліб..,
1959, 71); Пускати (пустити) корінь — надовго
оселятися, міцно осідати де-небудь (про людину). Хочеш
буть шахтарем — Глибше корінь пускай У прославлену
землю Донеччини! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 199); Рубати
під корінь кого, що — підривати основу існування
кого-, чого-небудь. Самогонщиків треба рубать під
корінь (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 497).
2. Частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі. Зуби складаються з коронки, шийки й кореня (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 92); — Хоч сама тонкорука, а як вхопила [зуб] за корінь, то так скрутила, мов добрий дядько (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 67); * Образно. Коли б його, Терентія, сила, він би за насмішку судив би, як за задавнені борги, сам язики з коренем вишарпував би (Михайло Стельмах, I, 1962, 111).
3. перен. Початок, походження чого-небудь. Багато
що в ній [статті] подобалося й Тарасові, особливо думки
про єдиний корінь слов'янських народів (Оксана Іваненко, Тарасові
шляхи, 1954, 159);
// Основа, джерело, головна причина
чого-небудь. — Вони [єзуїти] всьому злу корінь! (Панас Мирний,
I, 1954, 183); [Аркадій (до Ліди):] Старий
більшовик сказав мені сьогодні: «Ти, Аркадій, відстав [від
життя] і заплутався..» Чому я, молодий, відстав, а він ні —
чому?.. Де корінь тут, де правда, скажи... (Олександр Корнійчук,
I, 1955, 140); Ленін, досконало володіючи
марксистським методом пізнання, вміло розкривав корені кожного
суспільного явища, визначав тенденцію його розвитку
(Комуніст України, 5, 1960, 37).
♦ В (у) корені — у самій основі, цілком. Перше
півстоліття свого існування.. марксизм боровся з
теоріями, які були в корені ворожі йому (Ленін, 15, 1949, 17).
4. грам. Головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми. Слово «маятник», я думаю, можна так залишить, бо корінь сього слова український (Леся Українка, V, 1956, 20); В основі слова в першу чергу виділяється так званий корінь, що містить у собі основний зміст лексичного значення слова (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 292); Видозміни кореня, що утворюються внаслідок чергувань звуків, називаються варіантами кореня (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 84).
5. мат. Величина, що при піднесенні її до певного
ступеня дає дане число. Квадратний корінь.
▲ Добування кореня див. добування; Добувати
(добути) корінь див. добувати.
♦ Запрягати (запрягти) в корінь — запрягати коня
корінним (у 5 знач.). І, загнуздавши раз коня, Він
[пан] став питати в його: — Чи вас у корінь
запрягти, Чи з боку — і з якого? (Володимир Самійленко, I, 1958, 235).