в означеннях
Тлумачення, значення слова «корінник»:

КОРІННИ́К, а, чол. Кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних); середній кінь у трійці. Поторгав [погонич] гриву корінника і вже потім поважно усівся на високі козла (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 292.

Коментарі (0)