КОРОТКОЗО́РИЙ, а, е.
1. Який погано бачить на
далекій відстані (про очі); близькозорий. Пані Наталя
говорила.. притишеним голосом сливе на вухо Варварі,
а її ясні короткозорі очі неспокійно тоді блукали
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 163); Лікар зняв окуляри і подивився
на неї своїми прищуреними короткозорими очима
(Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 39);
// Який має цю ваду
зору (про людину). До того ж був [Калиновський]
короткозорий, уже через вулицю не міг впізнати людини
(Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 267);
// у знач. ім.
короткозорий, рого, чол. Близькозора людина. Він, як усі
короткозорі, задумливо мружив проти сонця.. очі
(Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 10).
2. перен. Нездатний правильно передбачити, розрахувати; недалекоглядний, непроникливий. Лунали голоси з низин і з верховин.. А я, сучасності короткозорий син, Котився по життю глухим покотиполем (Максим Рильський, Поеми, 1957, 269); Короткозора людина.