КОРОВА, и, жін.
1. Велика парнокопитна свійська
молочна тварина; самка бугая. Котра корова багато
реве, то та молока мало дає (Номис, 1864, № 12881);
На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені
воли. Молодиця доїла корову (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205);
На лісовій галявині під доглядом пастухів паслися
корови й коні (Олесь Донченко, II, 1956, 62); * У порівняннях. — Ось я
виплакалась (ревла, їй-богу, як корова), і тепер мені
легко (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 51);
// Самка деяких порід
великих рогатих тварин (лося, оленя тощо).
▲ Морська корова — вимерлий водяний ссавець І
ряду сиреноподібних; ритина. Із морських тварин..
зазначу таких-о: дельфін, ..морський кінь, морська
корова, краб (Остап Вишня, I, 1956, 175).
♦ Дійна корова див. дійна; Личить (іде, пристало
і т. ін.), як корові сідло — зовсім, аж ніяк не пасує
комусь. [Охрім:] А й пристало [вбрання] тобі, як
корові сідло! (Марко Кропивницький, I, 1958, 384); Як (наче, ніби, мов,
немов і т. ін.) корова язиком злизала див.
злизувати.
2. перен., зневажл. Про незграбну, товсту або нерозумну жінку. Жінка його не сподобалась мені: неінтелігентна, нецікава, суща корова (вибачай за вислів!) (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 168).