КО́РПУСНИЙ, а, е. Прикм. до корпус 2—4, 8.
Корпусна сталь; корпусна артилерія; Корпусний
шрифт;
// у знач. ім. корпусний, ного, чол. Командир
корпусу (у 4 знач.). Корпусний стояв на пероні. Круг нього
штаб: усі ці люди, непогані офіцери, були під
Верденом (Яків Качура, II, 1958, 358).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 301.