в означеннях
Тлумачення, значення слова «кошлатий»:

КОШЛА́ТИЙ, а, е.

1. З розкуйовдженим, розкошланим волоссям. Музика спинилась. З-за фортепіано підвелася з кошлатою головою людина (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 364);
//  З розкуйовдженими волосинками. У діда шорсткі кошлаті брови, а очі, сірі, з хитруватими вогниками, глибоко сидять в орбітах (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 284);
//  перен. З густим віттям, рясним листям і т. ін., що нерівно виступають, стирчать. Гойдались кошлаті віти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 211); За дорогою широкою, Де верба стоїть кошлата, Йшли з мамою, з синьоокою, Із Марусею хлоп'ята (Андрій Малишко, II, 1948, 185);
//  перен. Який розповзається клаптями, клубами в різні боки (про хмари, дим, туман і т. ін.). Під місяцем, наче дим, пропливали кошлаті осінні хмари (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 391); Чорний кошлатий дим здіймався до неба (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 210).

2. Який має густу відстовбурчену, розкуйовджену вовну, шерсть (про тварин). Кошлаті коники, низько схиливши голови, тягли вози (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 224); Ота сухоребра кошлата корівчина.. мала просто таки неймовірний характер (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 191);
//  Густо покритий переплутаними волокнами; ворсистий (про тканину, килим). Він сів на вузенький тапчан.. і якийсь час мовчки дивився на кошлатий темний килим на стіні (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 245); Румун.. всунув їх [чоботи] у свій кошлатий ранець і подався наздоганяти своїх (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 12).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 316.

Коментарі (1)