в означеннях
Тлумачення, значення слова «коштувати»:

КО́ШТУВАТИ, ую, уєш і рідко КОШТУВА́ТИ, ую, уєш, недок.

1. Мати певну ціну, вартість у грошовому вираженні. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 379); Одна лише біда, що кошик з ягідками коштував аж цілих десять крейцерів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 72); Ті цимбали Копійок двадцять п'ять Івану коштували (Максим Рильський, Поеми, 1957, 243).

2. Вимагати певних грошових витрат; обходитися в якусь суму. [Храпко:] Це діло трудне, забарне та й грошей багато коштує (Панас Мирний, V, 1955, 167); Дві ями відразу копати і цямрувати, то день у день коштує (Іван Франко, IV, 1950, 10); Оті переносини [друкарні] й нове поповнення в обладнанні мусило коштувати не менше трьох тисяч злотих (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 149);
//  чого та з інфін., перен. Вимагати певних зусиль, утрат для свого здійснення. Тоді тільки Кирило побачив, скільки сил коштувала гонитва (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 218); [Зет:] Заспівав би краще. Ну, що коштує спробувать? (Леся Українка, I, 1951, 451); Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови. Це коштувало б занадто багато жертв, але успіху не гарантувало (Олесь Гончар, I, 1954, 85).
Це коштувало [великих і т. ін.] зусиль див. зусилля; Що б там (то) не коштувало — за будь-яких умов, незважаючи ні на що. — Що б там не коштувало, одривай [хату], а ні, я сама одірву, — говорила Мотря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 361); Пам'ятав я: треба дійти до своїх [у штаб], що б то не коштувало (Юрій Яновський, I, 1958, 88).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 318.

Коментарі (0)

КОШТУВА́ТИ див. коштувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 318.

Коментарі (0)