в означеннях
Тлумачення, значення слова «кошик»:

КО́ШИК, а, чол.

1. Виріб, різний за формою та розміром, виплетений з лози, стебел рогозу, дранки тощо, який використовують у побуті для зберігання або перенесення чого-небудь. Горпина вбігає у хату з порожнім кошиком на руці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 476); Сухорляві, але міцненькі руки держали на плечі великий кошик, повний малини (Леся Українка, III, 1952, 660); Займався [Баклагов] тепер тим, що плів верболозові кошики (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 74);  * У порівняннях. За дощем град сипнув, як з кошика (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 218).
З грошика та з кошика тягтися (тягнутися) — терпіти матеріальні нестатки, добиваючись чого-небудь. — Хіба не ми з Олександром з останнього грошика та з кошика тягнулись, щоб ти учителем став..? (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 75); Усе з грошика та з кошика — про того, хто не має свого господарства, а харчується тільки тим, що купує.

2. розм. Міра, що дорівнює вмісту кошика. Ключниця.. винесла з льоху два кошики яблук і всіх частувала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 82); Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (Олександр Довженко, I, 1958, 493).

3. бот. Суцвіття соняшника та інших кошикоцвітих. Цвітіння [соняшника] починається з країв кошика й поступово переходить до центру (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 23); Можна використати на корм також і сухі кошики соняшника, якщо їх перемолоти на борошно (Колгоспник України, 9, 1959, 22).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 316.

Коментарі (0)