КОСТУРЯ́КА, и, жін. і чол. Збільш. до костур. По дорозі він костурякою збивав траву (Панас Мирний, IV, 1955, 97); Стояв на ґанку й Тягнирядно із здоровенним костурякою в руці (Андрій Головко, II, 1957, 126).
КОСТУРЯ́КА, и, жін. і чол. Збільш. до костур. По дорозі він костурякою збивав траву (Панас Мирний, IV, 1955, 97); Стояв на ґанку й Тягнирядно із здоровенним костурякою в руці (Андрій Головко, II, 1957, 126).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 308.