КОСИ́НЕЦЬ, нця, чол.
1. Лінійка у формі
прямокутного трикутника для креслення й перевірки прямих
кутів. Для креслення коротких відрізків прямих ліній,
проведення паралельних прямих і побудови кутів у
30°, 45°, 60° і 90° користуються косинцями (Креслення. Підручник для 8—10 кл.,
1956, 13);
// перен. Те, що своїм виглядом нагадує
такий трикутник. Тимко.. часто задирав голову,
проводжав даленіючі косинці журавлів (Григорій Тютюнник, Вир, 1960,
11).
2. Прилад для вимірювання земельних наділів, що складається з двох тонких тичок, з'єднаних кінцями вгорі та скріплених поперечкою. Землю почали ділити. Гречка сам узяв у руки косинець на три аршини — і пішов триаршинними кроками і по луках, і по ріллі, і по толоці (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 570).
3. Накладка, якою скріплюють (подекуди й прикрашають) кут рами, оправи тощо. Щоб рама [автомобіля] була більш міцною й жорсткою, на ній установлюються косинці (Підручник шофера, 1960, 226).
4. Трикутна поличка або шафка. Над столиком висить фарбований косинець (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 424).