КОТЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Який котиться (див. котитися 1 1). Іноді вона [стежка] мені Здається раптом схожа на котючий Клубочок сірий (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 203).
2. Який котить що-небудь. Лист червонів, жовтів, в'янув і обсипавсь, і котючий вітер низався поміж деревом безлистим (Марко Вовчок, I, 1955, 203).