КОВА́ЛЬ, я, чол. Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети. Коваль клепле, доки тепле (Номис, 1864, № 5927); Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б. Так не ті, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували (Тарас Шевченко, II, 1953, 40); Батько був славний коваль на всі околишні села (Іван Франко, IV, 1950, 188); Здоровенні, напівголі, спітнілі, бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах (Олександр Довженко, I, 1953, 227); * Образно. Кожен сам коваль свого щастя (Андрій Головко, II, 1957, 559).