КОВА́ЛЬСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до коваль.
Ковальське ремесло;
// Такий, як у коваля, власт. йому.
Очі у Савченка не лише ковальські, а ще й снайперські
(Робітнича газета, 13.IV 1966, 2); Рука ковальська.
2. Стос. до ковальства. Кузьма привчає хлопця до
ковальської справи (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 167); Ковальський цех;
7 Признач. для кування, застосовуваний у кузні.
Сопів ковальський міх, тріскотіло вугілля, а коваль
старий ще віхтиком покропив його водою (Андрій Головко, II,
1957, 15); Ковальський молот; Ковальські кліщі;
//
Здійснюваний куванням. Ковальське зварювання.