Словник української мови

КОВБАСА́, и, жін. Продукт харчування, приготовлений з м'ясного фаршу, круп і т. ін., якими начиняють кишку або оболонку зі штучної плівки. [Виборний:] Випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили (Іван Котляревський, II, 1953, 10); Потім узяв [чужоземець] із тарілки тоненький шматочок сухої ковбаси (Петро Панч, Синів.., 1959, 4);  * Образно. Над рейнським мостом висіли товсті ковбаси аеростатів повітряного захисту (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 62).
♦ Не для пса ковбаса, зневажл. — щось не призначене комусь, надто добре для когось. — І все-таки ваша челядь навіть не мріє про такі житла, в яких живуть вівці. — Бо ковбаса не для пса! — раптом з серцем вихоплюється у Стадницького (Михайло Стельмах, I, 1962, 40).