КОВБА́СКА, и, жін. Зменш.-пестл. до ковбаса. Літаючи по дворах, Ґава Шматочок ковбаски добула (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 90); Приятель на мить спинився, зиркнув на жінку, що доїдала ковбаски (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 396); * У порівняннях. Збоку лежала скручена ковбасками білизна (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 192).