КОВБО́Й, я, чол. У західних штатах США — пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах. Численні асканійські строковики ввижаються їм якимись покірними, чемними, мальовничими ковбоями... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 140); Він перечитував Рідів роман про дивні пригоди відважних ковбоїв (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 7).