КО́ВБОК, бка, чол., діал. Колода (див. колода 1 1). Великий ковальський міх.. кидав довкола червоним полум'ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 174); — А ти на той ковбок сядь, бо ослонів в мене нема... (Мирослав Ірчан, II, 1958, 169).