КО́ВБИЦЯ, і, жін., діал.
1. Отвір у передній частині селянської печі.
2. Колода, на якій рубають дрова. Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (Іван Франко, X, 1954, 94).
КО́ВБИЦЯ, і, жін., діал.
1. Отвір у передній частині селянської печі.
2. Колода, на якій рубають дрова. Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (Іван Франко, X, 1954, 94).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 203.