КО́ВБИК, а, чол., діал.
1. Шлунок.
2. Сальтисон. На столах стояла у великих мальованих тарілках страва; два ковбики в мисках лежали ще не початі (Григорій Косинка, Новели, 1962, 92); * У порівняннях. — В'яжи його, пся крев! — вилетів наперед Боніфаціуш, і потилиця його стала червоною, як свіжо набитий ковбик (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 157).