в означеннях
Тлумачення, значення слова «ковпак»:

КОВПА́К, а, чол.

1. Головний убір конусоподібної, овальної та ін. форми. Із-за кущів вийшов.. паруб'яга у білому кухарському ковпаку (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 169); Блазенський ковпак.

2. Накривка, накриття круглої, конусоподібної та ін. форми над чимось. На багатьох дотах вони встановили броньовані ковпаки (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 108); Генератори тут розміщені не в будинку, а під спеціальними металевими ковпаками, які легко зняти з допомогою крана (Радянська Україна, 10.II 1960, 1).
Жити (прожити, перебувати і т. ін.), як (наче, мов і т. ін.) під [скляним] ковпаком — бути ізольованим, відірваним від суспільного середовища, жити ізольовано, відірвано від нього. — Що ви можете знати про це, коли ви все життя прожили, наче під скляним ковпаком? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 528).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 205.

Коментарі (0)