в означеннях
Тлумачення, значення слова «ковзати»:

КО́ВЗАТИ, аю, аєш, недок.

1. Плавно рухатися, посуватися по гладкій, слизькій поверхні. При підійманні вгору або опусканні вниз дерев'яні плоскі затвори ковзають у пазах опор (Довідник сільського будівельника, 1956, 118); Ніби важче стало бігти, наче лижі не ковзали вже більше (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 14);
//  Не втримуватися на гладкій, слизькій поверхні; утрачати стійкість. Вона намагається відійти від прірви, а ноги ковзають і наближають до смерті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 452);
//  Вислизати, випорскувати (про гладенькі, слизькі предмети).  * Образно. Йонька був якийсь невдаха, і все йому не в руки потрапляло, а ковзало поміж пальцями (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 88).
Ковзати по поверхні чого — не вникати глибоко в суть чого-небудь, обмежуватися загальним, приблизним знайомством із чимось. Мистецтво, яке ковзав по поверхні подій, ..втрачає свою пізнавально-виховну значимість (Мистецтво, 1, 1956, 4).

2. перен. Легко, плавно рухатися, злегка доторкаючись до чогось. Нижня губа її.. неспокійно ковзала по верхній (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 13); Тінь ковзає по водній поверхні.

3. тільки 3 ос., перен. Пробігати, не зупиняючись, не затримуючись довго на чому-небудь (про погляд, зір і т. ін.). Коли очі [художника] ковзали по картині, його серце билося радісно (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 148);
//  З'являтися час від часу (про усмішку). Посмішка ніяковості ковзала по її губах (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 166).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 204.

Коментарі (0)