КОЖУША́НИЙ, а, е. Прикм. до кожух 1. Ходить
[дід], поли кожушані Підіткнувши під пасок (Андрій Малишко,
Серце.., 1959, 152);
// Пошитий із кожушини (у 2 знач.).
Хурман задоволено б'є об поли кожушаними рукавицями
(Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 179).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 208.