КРАЙ 1, ю, чол.
1. Лінія, що обмежує поверхню чого-небудь,
а також те, що прилягає до цієї лінії; кінець
(див. кінець 1 1). Він підбіг до краю покрівлі і скочив униз
зручно й легко, як кіт (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); — Бери,
Іване, невід за один край та закидай, — порядкував пан
(Панас Мирний, I, 1954, 313); Вона [пустеля] впирається в
небо мертвотними жовтими тонами, і, здається, там
і є край світу (Михайло Стельмах, I, 1962, 174); Відчувши
величезну втому, сідає [Володимир] на край постелі (Олександр Довженко,
I, 1958, 112); * Образно. Краєм думки тішив себе:
може, то міліція по бандитах стріляла! (Ігор Муратов, Буковинська
повість, 1959, 221);
// Верхній зріз стінок посудини,
яких-небудь заглиблень і т. ін. О. Хведор зареготавсь,
наливаючи горілки в чарку, аж горілка перелилась через
край (Нечуй-Левицький, I, 1956, 125); А ранок наливає В прозору
чашу, що країв не має, Рожевого цілющого вина
(Максим Рильський, II, 1960, 121);
// Найвіддаленіша від центру
частина якої-небудь місцевості; околиця. Тим часом
Кирила повели аж на край міста (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 209).
Край неба — те саме, що крайнебо 1. Темрява скрізь
панувала; зоря ж освітила край неба і до живих завітала
(Леся Українка, IV, 1954, 281); Край неба запалав червоною
загравою. Сходило сонце (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 191).
▲ Передній край, військ. — найближча до
супротивника лінія оборони. За кілометр від ожередів..
розсипались ракети і не вщухала стрілянина. Там був уже
передній край (Олесь Гончар, III, 1959, 215); * Образно.
Однією з наук, яка перебуває на передньому краї боротьби
за створення матеріально-технічної бази комунізму,
є кібернетика (Колгоспник України, 7, 1962, 44).
♦ Бити через край — бурхливо виявлятися (про
енергію, почуття тощо). Але нас скоряла сила, Що,
неначе водограй, Вирувала в ньому [Андрієві] й била,
Як то кажуть, через край (Леонід Первомайський, II, 1958, 80);
Бути (опинитися) на краю загибелі див. загибель; Взяти
(дати і т. ін.) через край — не дотриматися міри в
чомусь; переборщити. Він тепер міркував, чи не дуже взяв
через край, говорячи про земських начальників (Володимир Самійленко, II,
1958, 231); Від краю до краю; Із краю в край — на
всьому просторі. Плацдарм.. забульбився від краю до
краю вибухами (Олесь Гончар, III, 1959, 363); Краєм вуха
слухати — слухати неуважно, не зосереджено; Краєм
вуха чути (почути і т. ін.): а) не повністю, трохи чути;
б) між іншим, мимохідь, випадково чути. Хлопчик краєм
вуха почув, що командування має намір присвоїти
Маслюку звання (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 159); Краєм
ока бачити (побачити, дивитися, помітити і т. ін.):
а) не повертаючи обличчя до об'єкта, що знаходиться
збоку, бачити його. Глухенький дивився в поле, проте
бачив Марину краєм ока (Олесь Гончар, Новели, 1954, 145);
б) (тільки док.) побіжно, мигцем побачити, помітити.
На базарі краєм ока помітила [Оленка] цілі гори яблук,
помідорів, капусти (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 199);
На край світу — кудись дуже далеко. Забіг би [сотник]
на край світу, та уже шлюбу не розірве (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 217); На краю могили — близько до смерті.
Надто довго він писав цей твір, початий ще в дні
юних мрій і закінчений вже на краю могили (Любомир Дмитерко,
Розлука, 1957, 165); На краю світу — в дуже
віддаленому, глухому, необжитому місці. Кому спало б
на думку шукати живу людину тут, на краю світу?
(Олесь Гончар, III, 1959, 110); Піднімати (підняти) край завіси
див. завіса 1; Привести на край безодні див. безодня;
Стояти на краю безодні див. безодня; Через край —
понад міру. Горілки не вживав [Кузьма Трохимович]
так, щоб через край (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 6); Співай
[поете], та тільки щоб не сумно, Бо в вік наш поступу
журитись через край І непрактично, й нерозумно (Володимир Самійленко, I,
1957, 185).
2. розм., рідко. Те саме, що шматок. Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (Номис, 1864, № 1397); От ми купимо будинок, Добрих коней, поля край (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 244).
3. чому. Закінчення, припинення якоїсь дії, стану.
Пора й перестати, бо є кінець сльозам, є край і лементові
(Панас Мирний, III, 1954, 19); [Гелен:] Люди не стихії,
і лиху й гніву людському є край (Леся Українка, II, 1951, 305);
На берегах Сиваша лунає залізний гомін будівництва,
прийшов край віковій тиші і дрімоті (Іван Цюпа, Україна..,
1960, 226);
// кому і без додатка. Закінчення життя;
смерть. І зігнувшись під вагою, Хирна шкапа краю жде
(Павло Грабовський, I, 1959, 299); — Ти тоді певний був, що мені
настав край, бо машина моя вся взялася вогнем (Юрій Яновський,
II, 1954, 75);
// у знач. присудк. сл. Усе закінчено. Крик
нестримного відчаю вирвався з чиїхось грудей: — Край!
Ми — оточені!!! (Олесь Гончар, III, 1959, 141).
♦ Доводити (довести) до краю (рідко краю) див.
доводити; Доходити (дійти) [до] краю див. доходити;
Класти (покласти) край див. класти і покласти.
4. рідко. Те саме, що країна 1,2. Усіх кличе [Остап]:
— Ходім, браття, за край воювати! (Марко Вовчок, I, 1955,
331); Як щирі народу свого громадяни, За край ми
повинні гадать! (Павло Грабовський, I, 1959, 83); Славсь і розцвітай,
Вільна земле — наш Радянський край! (Іван Нехода, Ми
живемо.., 1960, 84).
Рідний край — батьківщина, вітчизна. Давно.. в
далекім ріднім краю я чула казку (Леся Українка, I, 1951, 457).
5. Місцевість, область, район і т. ін., що має певні
природні й кліматичні особливості; сторона. Легенький
вітрець подихає з теплого краю (Панас Мирний, II, 1954, 31);
Звенигородський повіт — пишний куточок України,
край садків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 27); Донбас —
індустріальний край;
// тільки мн., у сполуч. з присв. займ.
Про місцевість, у якій хтось проживає, з якої хтось
походить. Він мав заїхати в ваші краї і казав, що завезе
Вам книжки (Володимир Самійленко, II, 1958, 439); І Давид кинувся:
— Що, встаєте [дівчата]? — Та ми до Вербівки брали
квитки, бо до Ганівки ж дорого. А тут уже свої краї —
пішки підемо (Андрій Головко, II, 1957, 9).
Екзотичний край див. екзотичний.
6. Велика адміністративно-територіальна одиниця
поділу в РРФСР та Казахській РСР. Алтайський край;
Краснодарський край; Цілинний край.
♦ Без кінця-краю; Без кінця й краю див. кінець 1;
Без краю: а) який не має видимих меж (у просторі);
безмежний. Синь і синь над полями без краю (Володимир Сосюра, I,
1957, 225); б) який безконечно триває; необмежений
(у часі). Нудьга без краю, серце гасне (Павло Грабовський, I, 1959, 99);
в) безмежно (в просторі). Довкола без краю іскрився під
сонцем сніг (Петро Панч, Ерік.., 1950, 99); г) постійно,
безперервно. З неба темного невпинно Ллється дощ без
краю (Леся Українка, IV, 1954, 96); д) дуже, надзвичайно.
— Як тільки я сяду писати до нього, я думаю тільки
про те, що я його люблю .. без краю (Леся Українка, III, 1952,
584); Знову зустрічі тихі! Й без краю сумні розставання
(Максим Рильський, I, 1960, 115); є) у дуже великій кількості.
Бачу в тьмі я пожежу руду і знамена червоні без краю
(Володимир Сосюра, I, 1957, 194); До [самого] краю: а) цілком, зовсім,
гранично. Ніхто не мучив мене так, як один мій
шкільний товариш, безвольний до краю (Леся Українка, III, 1952,
687); Вийшовши з-за стовбура могутнього кедра, Глушак
зупиняється, до краю зосереджений (Олександр Довженко, I, 1958,
104); б) до межі, після якої продовження дії
неможливе: далі нікуди. Доборолась Україна До самого краю
(Тарас Шевченко, I, 1951, 335); — Ну, добалакався до краю. Коли
вже справника з заробітчанами змішав в одну купу —
далі йти нікуди (Андрій Головко, II, 1957, 196); І (та й) край —
і все, та й годі. — Що мені люди, я сам собі хазяїн,
та й край! (Степан Васильченко, III, 1960, 95); — Та вже з ним як не
говорили — затявся і край (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 436);
Немає (небуде, не було, не видно і т. ін.) краю
(кінця-краю, ні кінця ні краю) чому: а) щось дуже далеко
простягнулося. Краю плавням не було (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
364); Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю
не видно (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 107); б) щось
дуже довго триває. Все йде, все минає — і краю
немає... (Тарас Шевченко, I, 1963, 71); Підійшов Осадчий, нахилився
до Бачури і прошепотів: Іване Семеновичу, припиняйте
позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (Михайло Чабанівський,
Тече вода.., 1961, 175); Непочатий край чого — дуже
багато. Як послухати, що він про село розповідає,.. —
роботи край непочатий (Андрій Головко, II, 1957, 413).