в означеннях
Тлумачення, значення слова «крапка»:

КРА́ПКА, и, жін.

1. Невеличка цятка на певному фоні; плямочка. Коли сонце вже скотилось до самого обрію, далеко в морі з'явилася чорна крапка (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 56); Внизу, за левадами, річка белькоче щось уві сні під залізничним мостом. Вище — червона крапка семафора (Андрій Головко, I, 1957, 140);  * У порівняннях. Розпластавсь орел на крилах, В небі крапкою дрижить (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 410).

2. Графічний знак (.) як умовне позначення чого-небудь (в алгебрі, нотному письмі, телеграфному коді, на географічних картах і планах). Крапки і тире поринають в галоп, Проскакують.. лінії знаків: «Чернігів залишено… Наш Конотоп…» (Микола Бажан, Роки, 1957, 248); Кожна крапка на карті має свій порядковий номер (Олесь Донченко, II, 1956, 75).

3. грам. Розділовий знак, яким позначають на письмі кінець розповідного речення, відокремлюють речення одне від одного, а також уживають для скорочення слів. В кінці рядків маємо логічну паузу, позначену знаками пунктуації (кома, крапка) (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 94); Кожне речення.., що виражає закінчену думку, обов'язково відділяється на письмі крапкою (Художнє читання.., 1955, 95).
Крапка з комою — розділовий знак, яким відокремлюють на письмі структурно ускладнені частини речення.
Крапку (крапки) ставити (поставити) над «і» див. і 1; Крапку ставити (поставити) на чому — закінчувати що-небудь, зупинятися на чомусь. Гулька перехопив його погляд, збагнув, що перегнув палку посміхнувся:.. — Давай на цьому поставимо крапку (Микола М. Тарновський, Незримий горизонт, 1962, 139); На цьому крапка — усе, кінець (про остаточне завершення чого-небудь). В той липневий ранок 1945 року, коли всі радіостанції світу все ще вели мову про капітуляцію Німеччини, старший лейтенант Максим Нерчин спокійно виключив приймача. Досить! На цьому крапка. Починалося інше життя (Натан Рибак, Час, 1960, 7).

4. тільки мн., грам. Те саме, що Три крапки.
Три крапки — розділовий знак у вигляді трьох рядом поставлених крапок (…), яким позначають на письмі незакінченість висловлення.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 324.

Коментарі (0)