Словник української мови

КРАПЛИ́НА, и, жін. Те саме, що крапля 1, 2. Важкі краплини гойдалися на колоссях, легенька пара знялася над нивами (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 397); Лице матері вкрите краплинами роси (Олександр Довженко, I, 1958, 34); Орися вперше відчула, що в тому бою є якась краплина і її допомоги (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 279).
♦ До [останньої] краплини — те саме, що До [останньої] краплі (див. крапля). І любов, і надію, і ніжність, Ірено, переллю до краплини в серденько твоє (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 25); Краплина в морі (в річці і т. ін.) — те саме, що Крапля в морі (в річці і т. ін.) (див. крапля). Та ці видання [закарпатських коломийок] — краплина в морі пісенної поезії Закарпаття (Народна творчість та етнографія, 5, 1964, 94); Мов (як і т. ін.) краплина (дві краплини) води подібний до кого (схожий на кого) — те саме, що Як (мов і т. ін.) крапля (дві краплі) води подібний (схожий) (див. вода). Інженер Голобля, мов дві краплини води, був схожий на батька (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 65); Ні (ані, і) краплини; Ні на краплину — анітрішки, анітрошки, ніскілечки. [Шевченко:] Караюсь, мучусь я, але не каюсь. І не змінивсь ні на краплину (Павло Тичина, I, 1957, 313); [Кряж:] Думаєш, я шкодую, що мене не обрали головою? Ні краплини (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 210).