КРАСНЕНЬКО, присл., нар.-поет. Підсил. до
красно. Так миленько та красненько в нашій полонині
(Коломийки, 1969, 47); Дякую красненько за ласку;
//
Досить. Виплакавшись красненько, всмак, Хима
потроху розбирає, про що читає батюшка (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 88).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 327.