Словник української мови

КРА́СНИЙ, а, е, КРАСЕН, сна, сне, нар.-поет. Те саме, що гарний 1; прекрасний, чудовий. Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (Панас Мирний, V, 1955, 307); Ізнов прийшла весна-красна, Ізнов зазеленіло поле (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); Вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); Знову літо у краснім цвіті, В колиханні ясних комет (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 222);
//  Який має привабливу зовнішність; уродливий (у 1 знач.). Не родися красна, та родися щасна (Номис, 1864, № 1674); Хто його [Кармеля] уперше стрічав.., потім ніколи вже не зміг забути його обличчя красного (Марко Вовчок, I, 1955, 346); Стояв син її в сріблі місяця такий красний.., що в мами серце защеміло (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 337);
//  Приємний, втішний. Одної ночі мав він красний сон (Українські народні казки, легенди.., 1957, 92); Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні мрії, давні сни (Леся Українка, I, 1951, 71);
//  Найкращий. Нащо собі марно жалю завдавати, Нащо свої красні літа загубляти! (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 245);
//  Радісний, щасливий. Іноді й віри не доймаємо, що доля наша така красна (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 97); Чи не так, як .. весну, Я бачила кохання й молодощі І все, чим красен людський вік убогий? (Леся Українка, I, 1951, 145).
♦ Красна дичина — найкраща болотна та ін. дичина (бекас, валюшень, глухар тощо); Красна дівиця — молода, гарна, вродлива дівчина. Почали казати [старости].. про порошу, про князя, про куницю і звели на красну дівицю (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 488); Красна мова — мова, що відзначається майстерністю або пишністю викладу думок. Красная мова находить добрії слова (Номис, 1864, № 12859); Красна риба — цінна порода безкісткових (осетрових і т. ін.) риб; Красна тоня — перший у сезоні улов, звичайно найкращий. Красна тоня вдалась добра; але того літа риба ловилась дуже погано (Нечуй-Левицький, II, 1956, 249); Красна ціна (платня) — найвища ціна (платня). — Хорошу, Тимофію, витесав кроковку. Продай мені її. Красну ціну заплачу (Михайло Стельмах, II, 1962, 37); Красне місце — найкраще, почесне місце. Лісничий посадив на красне місце гостя (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 129); Красне писання, заст. — каліграфія, чистописання. При читанні каталога він не спитав.., чому .. не були на годині красного писання (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 106); Красне письменство, заст. — художня література. Наш інтелігентний читач.. бажав би зустрітись в творах красного письменства нашого з обробкою тем.. соціальних, психологічних, історичних і інших (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 239); Красне слово; Красні слова — влучне, виразне (у 2 знач.) слово. Марченко виголосив .. тост за дружбу польського і радянського народів.. Красні слова самі лилися з уст (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 24); Красне сонце — яскраве сонце. Так і зима мине; на весну красне сонце загріє... (Панас Мирний, I, 1949, 210); Красний господар (хазяїн) — добрий господар. — Такий мені хазяїн красний, що хазяйці й чарки випить не дав... (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 126); Красний день — гарний, погідний, сонячний день. День був красний, люди по городах, по полях працювали (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 5); Красний звір — найцінніший для мисливця звір (ведмідь, лось, куниця тощо). Ні зоряних небес мандрівні хори, Ні вітрокрилі в морі байдаки, Ні в полі збройних лицарів полки, Ні звіра красного глибокі нори, .. — Ніщо мого вже серця не торкне (Микола Зеров, Вибр., 1966, 442); Красний торг, заст. — багатий товарами, вдалий щодо купівлі або продажу торг. Тепер літо, в полі робота, а наш торг тілько зимою красний (Іван Франко, III, 1950, 54); [Не] для (задля, ради) красного слова (слівця) — [не] для ефекту, [не] для того, щоб справити враження. Не ради красного слова вона тепер приводила в примір братової синів (Панас Мирний, IV, 1955, 115); Не для красного слова мовиться: народ — творець історії. Він є таким насправді (Радянська Україна, 15.IV 1964, 1).