КРАСУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. Вабити зір,
виділятися красою; викрашатися. Меж горами старий
Дніпро, Неначе в молоці дитина, Красується,
любується На всю Україну (Тарас Шевченко, II, 1953, 111); Серед пустих
степів красуються, як квітники, веселі хутори,
присілки, села (Панас Мирний, I, 1949, 179); Серед парку красується
тисячолітнє терпентинове дерево... (Остап Вишня, I, 1956,
180);
// чим. Чим-небудь привабливо виділятися. Хто
йде тим селом, Той дивується, Що садами воно Та й
красується (Українські народні думи.., 1955, 394); Чудова весняна
природа красувалася цілою повнотою свіжості, життя
й запаху (Іван Франко, V, 1951, 17); Увесь дах [будинку]
Плачинди красується рівно виложеними вікнами (Михайло Стельмах,
Хліб.., 1959, 109);
// у чому. Мати гарний, привабливий
вигляд у певному обрамленні, оточенні. Друге [село]
стоїть на спадистій горі і красується в яблунях та
черешнях проти сонця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 27); Ціле літо
мазанка красувалася в яскравому.. цвітінні кручених
паничів (Юрій Смолич, V, 1959, 16).
2. тільки 3 ос. Бути на видному місці; виділятися, виднітися. Хоч у нього теж пошматована сорочка і під оком красується помітний синець, але вигляд у нього переможний (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 100); На зеленій, мов гриб, хатині .. яскраво красувалася вивіска (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 194).
3. у чому, чим і без додатка. Те саме, що пишатися. З себе була [вдова] огрядна, висока, чорнява. — все було у червоному очіпку красується (Марко Вовчок, I, 1955, 183); Довготелесий правофланговий красувався у синьому доломані з.. вилогами (Юрій Смолич, V, 1959, 691); А вона так і пострілює на всіх своїми блискучими, як вишня в росі, очима, не всидить на місці, сміється, красується, знаючи й сама, що вона гарна і що їй сьогодні дозволено красуватись (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 140).
4. тільки 3 ос. Покриватися цвітом; квітувати (переважно про злакові рослини). — У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься... (Марко Вовчок, I, 1955, 47); Жито вже красувалось. Жовті палички цвіту тихо гойдались .. вздовж колосків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392); Ячмінь красується у полі — І спів стихає солов'я (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 170).