Словник української мови

КРАВЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до кравець. Кравецький підмайстер; Кравецький цех;
//  Признач. для пошиття одягу. Закрутилося блискуче коліща кравецької машинки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 191).
//  Який шиє одяг. Сине вбрання.. надавало [дівчині] вигляду молоденької школярки з кравецької майстерні (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 20);
▲ Кравецький м'яз, анат. — довгастий тонкий м'яз стегна.