в означеннях
Тлумачення, значення слова «кредит»:

КРЕ́ДИТ, у, чол. Права сторона бухгалтерського рахунку, де записують усі витрачені цінності, а також борги й видатки, зазначені в цьому рахунку; протилежне дебет. Якщо по дебету і кредиту нема ніякої остачі, то в колонках ці затрати не закриваємо (Колгоспник України, 7, 1956, 10).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 331.

Коментарі (0)

КРЕДИ́Т, у, чол.

1. Надання в борг матеріальних цінностей, грошей; позика. [Сімон:] Ми не знали економії, окрім кредиту у кравця (Іван Франко, IX, 1952, 8); — Для нашого дворянства навіть кредит став смертельною отрутою (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 43); Слід вказати на велике поширення [в Київській Русі] кредиту в торгівлі (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 439); Довготерміновий (довгостроковий) кредит; Короткотерміновий (короткостроковий) кредит.
Відкривати (відкрити) кредит див. відкривати; Надавати (надати) кредит кому — надавати позику кому-небудь. Сільськогосподарська кооперація надавала кредит селянству України (Історія УРСР, II, 1957, 152); У кредит — те саме, що На виплат (див. виплат). Купці.. пропонували .. свої товари «до грошей», тобто в кредит (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 411).

2. мн., фін. Бюджетні суми в кошторисі, у межах яких дозволені витрати на щось. — План озеленення міста виконав! Кредити всі використав! (Остап Вишня, I, 1956, 397).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 331.

Коментарі (0)