КРЕ́ПОВИЙ, а, е. Зробл., пошитий із крепу. Ліва [щока] темніла під напівспущеним чорним креповим покривалом (Леся Українка, III, 1952, 713).
КРЕ́ПОВИЙ, а, е. Зробл., пошитий із крепу. Ліва [щока] темніла під напівспущеним чорним креповим покривалом (Леся Українка, III, 1952, 713).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 335.