в означеннях
Тлумачення, значення слова «кресати»:

КРЕСАТИ, крешу, крешеш, недок.

1. перех. і неперех. Добувати іскри, вогонь кресалом. Тухольці кресали огонь і розкладали огнища (Іван Франко, VI, 1951, 107); Тимко задоволено блиснув у темряві зубами і почав кресати вогонь (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 80); Як тільки з'являлись вовки, зараз Рудковський і Махтей брали кресала й креміння в руки, виходили.. й кресали (Збірник про Кропивницького, 1955, 19);
//  Вдаряючись або вдаряючи чимось об сталь, камінь, утворювати іскру. Ось гукнули уже гаківниці, Крешуть іскру дворучні мечі (Леонід Первомайський, I, 1958, 265); День і ніч стугоніли під вікнами ковані колеса возів, коні кресали копитами іскри (Олекса Десняк, Опов., 1951, 106).

2. перех. і неперех. Сильно вдаряти, сікти. Посліпли обоє од хвилі гарячої крові, що заливала їм очі, а все ж кресали бартку об бартку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Миттю кінь почув той тихий посвист — ось він вже на брамі камінь креше (Леся Українка, I, 1951, 393); Кресали каміння ковані чоботи (Олесь Гончар, III, 1959, 120); І пломеніє злотом нива, І крешуть молоти в метал (Павло Усенко, На.. берегах, 1951, 49).

3. перех., перен., розм. Пристрасно, з запалом робити, виконувати що-небудь. В міському саду військовий оркестр охоче кресав.. польку (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 405); З мотокорпусу хлопці-молодці Крешуть «Яблучко» на мостовій (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 139).
Кресати підковами (підківками, чобітьми) — енергійно йти, танцювати з запалом, натхненням. Іде козак дорогою, підковами креше (Павло Чубинський, V, 1874, 410); Танцювали вже із добру годину, а Чайченко усе сидів собі та тільки дививсь, як другі підківками крешуть (Марко Вовчок, I, 1955, 193); Мішки, скриньки — всі найтяжчі хлопячі речі — на возі; за возом — креше чобітьми сільська ватага (Степан Васильченко, II, 1959, 209); Кресати словами на кого — різко говорити з ким-небудь; лаяти когось, гримати на когось. Щось, чути, на наймичку головач креше словами (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 8).

4. неперех., розм. Те саме, що блискати 1; спалахувати. За дідовим тином крешуть блискавиці (Олександр Довженко, I, 1958, 70); Коні. З-під копит у них крешуть іскри (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 47).
Кресати очима — гнівно дивитися, поглядати. Вичитує Параска, аж крешучи своїми карими очима (Панас Мирний, IV, 1955, 357).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 335.

Коментарі (0)