Словник української мови

КРЕ́СНУТИ, не, недок. Тріскаючись, ламаючись, зрушувати з місця (про кригу). Крига почала креснути (Словник Грінченка).

КРЕСНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до кресати 1, 2, 4. Чумак.. дістав з кишені гаман, набив люльку тютюну, взяв губку та крицю, креснув — і викресав (Україна сміється, I, 1960, 67); Супротивник одсувається назад.., щоб, бува,.. не креснув зачепа... (Панас Мирний, I, 1949, 301); Трамвайні блискавиці Креснули віддалік (Максим Рильський, Поеми, 1957, 22).
♦ Креснути очима (поглядом) — гнівно глянути, подивитися. — Ух, — знов водночас креснули очима Кожух і Сидорін (Яків Баш, Надія, 1960, 169); — У нас, знаєте, мова коротка, — креснув офіцера поглядом Баржак (Олесь Гончар, II, 1959, 78).