КРЕСОНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до креснути. Квапливо кресонув [токар] сірником і запалив на пляшці вату (Олесь Донченко, III, 1956, 456); Кресонув [Петро] по скроні жандарма, що стояв у дверях, прожогом вискочив на сходи (Натан Рибак, Дніпро, 1953, 64).