Словник української мови

КРЕ́СИ, крес, мн., іст. Окраїни давньої Польщі (звичайно про українські землі). Король пообіцяв козакам вчасно виплачувати утримання за службу на кресах (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 30); Шляхта подуріла від сваволі, живучи на кресах між козацтвом (Іван Ле, Наливайко, 1957, 153);
//  У панській Польщі — східні окраїни — українські та білоруські землі. А самі українські землі інакше не називалися як кресами Речі Посполитої (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 254).