КРОЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до кріль. З кролячого
хутра виготовляють коміри, шапки, різний хутряний
одяг (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 654); Кроляче м'ясо;
// Признач.
для розведення та утримання кролів. Кроляча ферма;
— Недавно до кролячої клітки заліз тхір: видушив і
малечу, і дорослих (Олесь Донченко, II, 1956, 298);
// Пошитий із
хутра кроля. Іде моя «Мура» у моїй кожушині.. та
в кролячій капелюсі (Остап Вишня, I, 1956, 78); Кроляча
шапка;
// Такий, як у кроля. Червоні кролячі очі
видавали лукаву душу, єхидні заміри (Панас Мирний, III, 1954,
75); Чижик апатично подивився своїми кролячими очима
на стурбованого Богиню (Петро Панч, I, 1956, 218).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 365.