КРОВ, і, жін.
1. Червона рідина, яка, циркулюючи
в замкнутій кровоносній системі організму,
забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому.
Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою
злою кров'ю Волю окропіте (Тарас Шевченко, I, 1951, 354);
Вогкий холод зціплював кров у жилах (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
96); Порізаними, липкими від крові руками Яресько
хапається в темряві за мерзлу.. землю (Олесь Гончар, II,
1959, 437); * Образно. Чорні вишки Баку кров землі
посилають У труби (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 58);
* У порівняннях. Ставок зачервонів проти заходу, неначе
политий кров'ю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 343).
До крові — так, що аж кров виступила, потекла. Одна
люба, тиха дівчинка вкусила мене колись до живої крові,
як я силоміць піднесла її на руки... (Марко Вовчок, I, 1955,
381); Ішли [заробітчани], розбиваючи ноги до крові
(Олесь Гончар, Таврія, 1952, 5); Замовляти (замовити)
кров див. замовляти; Запектися кров'ю див.
запікатися; Затамовувати (затамувати, зупиняти, зупинити)
кров — припиняти кровотечу; Сходити (зійти, стікати,
стекти і т. ін.) кров'ю — втрачати кров від поранення.
Намацав [Гуменний] гарячу.. ранку і міцно затиснув
її, щоб не сходити кров'ю (Олесь Гончар, Новели, 1954, 18);
[Знахар:] Ти, сину, зараз помреш, бо кров'ю стік
(Карпенко-Карий, II, 1960, 386); У крові — закривавлений.
Хіба знати, як швидко живе ніч, коли отак у льоху
побитий і весь у крові (Андрій Головко, II, 1957, 162).
▲ Зараження крові див. зараження.
♦ Випивати (випити) кров див. випивати; Висисати
(виссати) кров див. висисати; Висмоктувати
(висмоктати) кров див. висмоктувати; До останньої краплі крові
боротися (битися і т. ін.) див. крапля; Закипає
(закипіла) кров див. закипати; Заморожувати (заморозити) [всю]
кров [у жилах] див. заморожувати; Запалювати
(запалити) кров (огонь у крові) див. запалювати; Зрошувати
(зросити) [власною, своєю] кров'ю землю (трави, шляхи
і т. ін.) див. зрошувати; Кров відступає (відходить,
відійшла і т. ін.) з обличчя (лиця і т. ін.) у кого, рідко
кому — хтось блідне від раптового неприємного
враження. — Я.. відчув, як при її словах зникла мені чи
не вся кров з лиця (Ольга Кобилянська, III, 1956, 285); Кров грає
(заграє, заграла, зашуміла, кипить і т. ін.) у кому—чому,
у кого та без додатка — хтось відчув приплив енергії,
пристрасті. Часом так погано, що й на світ не
дивився б, а часом чую, як кров у мені грає (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 300); У вбранні зеленім ти пройшла повз мене,
глянула — шалено зашуміла кров (Володимир Сосюра, III, 1958, 59);
Колись було — ..кров кипіла, Тремтіли нерви, наче
струни в грі (Іван Франко, XIII, 1954, 29); І він [кинджал]
порою любо грає, Привабливо дзвенить, На дзвін його
душа палає І в серці кров кипить (Микола Зеров, Вибр., 1966,
402); Кров заливає (залила) обличчя (лице і т. ін.)
див. заливати; Кров застигає (застигла, холоне,
захолола) в жилах див. жила 1; Кров з молоком; Мов (як
і т. ін.) з кров'ю молоко: а) рум'яний, рожевовидий
(про людину та її обличчя). Венера білолика, красна,
Курносенька, очима ясна І вся, як з кров'ю молоко (Іван Котляревський,
I, 1952, 212); б) здорова, рожевовида людина. Гриць..
був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (Іван Франко,
III, 1950, 266); Тут якраз мені одна підвернулась..,
продавцем у крамниці працювала, кров з молоком
(Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 147); Кров зупиняється
(зупинилася) див. зупинятися; Кров кипить (кипіла) на ранах
див. кипіти; Кров псувати (зіпсувати): а) (кому)
псувати настрій комусь, дратувати когось. У Калитки
не одного кров Зіпсувало трактора тріщання
(Максим Рильський, I, 1960, 303); б) (собі) нервувати. [Завадський:]
Та що там.. Чи то варто собі кров псувати
задля такої марниці? (Іван Франко, IX, 1952, 367); [Кіттельгавс:]
Щоб не псувати собі крові ще більше, то чи
не доладніше було б, пане начальнику, попробувати
якось миром влагодити? (Леся Українка, IV, 1954, 238);
Кров ударяє (ударила, кидалася, кидається, бухала,
бухає і т. ін.) в голову (до голови, обличчя і т. ін.)
кому — кров припливає комусь до голови, обличчя
внаслідок сильного збудження. Остапові вдарила
кров до лиця. Несила йому слухати синові речі
(Костянтин Гордієнко, II, 1959, 304); Бжозовський згадував про
бурлак.., і вся кров кидалась йому в голову (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 204); Кров бухала йому до голови, як морська
хвиля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 397); Набиратися (набратися)
крові див. набиратися; Наливатися (налитися,
наллятися) кров'ю; Набігати (набігти) кров'ю — червоніти
від злості, напруження тощо. Лице її мінилося: раз
наливалося кров'ю, мов буряк, то знов блідло, мов
полотно (Іван Франко, V, 1951, 396); Очі в провідника наллялися
кров'ю і вилізли наверх, як у барана (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
295); Обличчя хлопчика набігло кров'ю, зуби
заскреготали (Іван Франко, VI, 1951, 172); Обкипати (обкипіти) кров'ю
див. обкипати; Пити (смоктати, ссати і т. ін.) кров
чию — тяжко визискувати когось, експлуатувати.
— Цей дідок.. пив нашу кров і на ній збудував.. хату під
залізом (Іван Микитенко, II, 1957, 311); — А панич Льольо? ..Як
ссав народну кров, так буде і далі ссати (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 85); Серце кров'ю обливається (обливалося,
обкипає, обкипіло і т. ін.) перев. чиє — хтось дуже сильно
переживає, мучиться, страждає. Серце її обливалося
кров'ю, сльози заливали очі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 83);
Щодня моя старша доня ходила.. на мітинги. Я мовчала,
хоч серце кров'ю обкипало (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 128);
Хвилювати (бентежити, бунтувати, розпалювати
і т. ін.) кров у кого — викликати хвилювання, неспокій
у когось; збуджувати когось. Плач, злість, досада
разом піднімались з душі [Мотрі], бунтували стару
кров (Панас Мирний, I, 1949, 411); Воля, воля і воля! Це
чарівне слово.. розпалювало кров у хлопця (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
339); [Хоч] кров з носа — незважаючи на будь-які
труднощі. [Халява:] Коли б ми оце були на Подолі,
вже б хоч кров з носа, а добули б хоч по.. чарчині! (Марко Кропивницький,
V, 1959, 263); — Розшукати партизанів на чім би не
стало. Кров з носа! (Андрій Головко, I, 1957, 365).
2. перен. Людські жертви при якому-небудь
зіткненні, боротьбі, війні тощо; убивства, кровопролиття.
Окопне життя, злигодні, кров, вогонь і рани посіяли
в мільйонах сердець тривогу (Олександр Довженко, I, 1958, 41); Треба
буде крові та крові, щоб вибити його [противника]
вдруге... (Олесь Гончар, III, 1959, 367).
♦ [Безневинна, невинна] кров ллється (тече, текла
і т. ін.) — [безневинні] люди гинуть у боротьбі
тощо. — Грицьку!.. Ти бачиш? кров безневинна ллється...
(Панас Мирний, I, 1949, 305); Гомоніла Україна, Довго
гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла
(Тарас Шевченко, I, 1963, 106); Втопити в крові див.
втопити; Заливати (залити) кров'ю див. заливати;
Затоплювати (затопляти, затопити) в (у) крові див.
затоплювати2; Захлинатися (захлинутися) у власній
крові (власною кров'ю) див. захлинатися; Змивати
(змити) кров'ю сором (ганьбу і т. ін.) див. змивати;
Кров за кров — відплата, помста вбивством за
вбивство. Замучені руки Розв'язались — і кров за кров, І муки
за муки! (Тарас Шевченко, I, 1963, 114); — А що ж, вони наших
рубатимуть, .. а ми з ними цяцькатись?.. — Ні,
зуб за зуб! Кров за кров! (Олесь Гончар, II, 1959, 232); Кров'ю
[та кістками] здобувати (здобути, добувати, добути
і т. ін.): а) досягати чого-небудь у боротьбі ціною
великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі,
понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди,
без пам'яті про бувальщину дідів своїх, котрі
добували кров'ю «славу та волю» (Панас Мирний, I, 1949, 369);
— Хто ж її [землю] їм наділяв, як вони своєю кров'ю та
кістками її добували? — злюче увернув Пищимуха
(Панас Мирний, IV, 1955, 365); б) добувати тяжкою,
непосильною працею. Що діди та батьки кров'ю здобули,
те нерушиме (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 53); Приходилось мало
не кров'ю своєю здобувати найпростіші речі для..
Оксани (Леся Українка, V, 1956, 426); Упиватися (упитися)
кров'ю чиєю (крові чиєї) — заспокоюватися кривавою
помстою. — Котилися І наші козачі Дурні голови...
Упивались і чужої І своєї крові!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 43); Чорна
кров — про загиблих ворогів. Притуплялися шаблі
від крові чорної контрреволюційної (Володимир Сосюра, I, 1957,
265).
3. Порода, породистість тварин. Гнат Щербина.. своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (Михайло Стельмах, I, 1962, 69).
4. перев. з означ., перен. Про рід, походження,
національність людини. — Бери, хлопче. Гарна
дівчина. Пізнаю кров! — сказав Щорс (Олександр Довженко, I, 1958,
156); — Козарлюга з тебе хоч куди, справжня
чумацька кров (Михайло Стельмах, I, 1962, 330); Українська кров у
когось;
// у сполуч. з присв. займ., розм. Про близьких
родичів (переважно про дітей). — Щоб мене мій син,
моя кров, та прив'язав налигачем..? — сичала Кайдашиха
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 363); Жалко матері своєї
дитини. Уже який.. він не лихий.., а все ж таки своя
кров... (Панас Мирний, I, 1949, 214); — Вам свідчуся.., що
отсей Мошко.. показав мені в.. біді більше серця,
.. ніж моя власна кров (Іван Франко, IV, 1950, 407).
♦ Блакитна (голуба, дворянська) кров у кого [тече в
жилах кого, чиїх], заст. — про чиюсь родовитість,
шляхетність. — Іване Юхимовичу, ви ж, — каже
[пан], — благородний; у ваших жилах тече дворянська
кров (Панас Мирний, III, 1954, 168); Вони [юнкери] довірливо
вручають.. свою долю йому [Врангелеві], обрусілому
шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів
(Олесь Гончар, II, 1959, 207); Голос крові чий говорить
(обзивається, обізвався, озивається, озвався) в кому —
чому — з'являється почуття кровної спорідненості з
кимось. Батьківський голос крові Озвався в душі моїй
(Любов Забашта, Вибр., 1958, 92); Кістка від кості, кров від
крові див. кістка; Прокляття (проклін) крові, заст. —
прокляття, яке тяжіє над нащадками за вчинки їх
предків. [Елеазар:] Ви не кленете. Я прощаю,
браття, вам всі слова. А все ж проклятий я страшним
прокльоном крові (Леся Українка, II, 1951, 145).
5. з означ., перен. Про вдачу, характер,
темперамент людини. [Річард:] Мої всі кревні волі
домагались.. Така вже кров (Леся Українка, III, 1952, 51); Гаряча
кров у когось.
♦ Входити (увійти) в кров див. входити; Говорить
(заговорила, обзивається, обізвалася, озивається,
озвалася) кров чия — виявляються погляди, настрої,
звички, властиві комусь. Аркадій Петрович уже сміявся
над собою: Ха-ха! Заговорила дворянська кров... (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 393); А наймолодший [син] — мій вогник, .. як
він востаннє спалахнув! вся батьківська кров
обізвалась! (Леся Українка, I, 1951, 231).
6. перен., розм. Про те, що придбане важкою
працею, великими зусиллями. Один бурлака схопив з
стола золотий годинник.. — Не зачіпай! Це наша кров! —
крикнув Микола (Нечуй-Левицький, II, 1956, 203).
♦ Проливати (лити, пролити і т. ін.) кров: а) (свою)
діставати поранення або бути вбитим, борючись за
кого-, що-небудь, відстоюючи щось. [Міріам:]
Учителю! чи ти мені позволиш пролити кров мою?
(Леся Українка, II, 1951, 117); Не раз, Україно, в жорстокім
бою Ти кров проливала священну свою (Максим Рильський, III,
1961, 238); б) (чужу) убивати когось, завдавати ран
комусь. [Жірондист:] Кров Цезаря
проливши, Б рут обмив усе болото цезарських тріумфів
(Леся Українка, II, 1951, 164); І сам я особисто пролив крові
ворожої.. чимало (Олександр Довженко, I, 1958, 279); Пускати
(пустити) кров кому: а) лікувати випусканням крові.
Похвалився чабан, що й кров [вівці] пустив, ну, а щось
невесела-таки (Андрій Головко, II, 1957, 198); б) сильно бити.
[Шметелюк:] Я авантюрник? ..Я тобі кров пущу
за такі слова! (Іван Микитенко, I, 1957, 242); в) убивати когось,
завдавати ран кому-небудь. — Покиньмо кров врагам
пускати, Пора нам відсіль уплітати, — Низ Евріалові
сказав (Іван Котляревський, I, 1952, 226); — Знову.. підводять
голову [фабричні], — нахмурився Гаркуша. — Мало їм
у п'ятому крові пустили... (Олесь Гончар, I, 1959, 37).