КРУГОЙДУ́ЧИЙ, а, е, поет., рідко. Який рухається або розташований по колу. Обернулись і зникли вітри кругойдучі І лишили мене в самоті (Леонід Первомайський, I, 1958, 209); А вже степовий кругойдучий берег Вчуває вогнистого моря прибій... (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 129).