КРУТЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить крутий; крутуватий. — Низом, долиною в провалля є дорога. Крутенька, правда (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 317); — Марина жінка добра... Мирон трошки крутенький (Панас Мирний, I, 1949, 185); — Ще була.. після того бумага та ще й крутенька (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 66).