в означеннях
Тлумачення, значення слова «крутитися»:

КРУТИТИСЯ, кручуся, крутишся, недок.

1. Робити обертові, колові рухи; обертатися. Їй здавалося, що земля крутилася під нею і її хитала (Панас Мирний, IV, 1955, 125); Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла; А серденько занудилось, Веретенце не крутилось (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 236); Край столу, де крутиться чорний диск на патефоні, сидять троє людей (Юрій Яновський, IV, 1959, 104);
//  з ким і без додатка. Танцюючи, робити колові рухи; кружляти (у 3 знач.). На пісню обізвався парубок, що танцював з двома дівчатами, .. крутячись по черзі то з одною, то з другою (Леся Українка, III, 1952, 670); Грізнії стіни стоять мовчазливо, Крутяться привиди в дикім танку... (Максим Рильський, I, 1960, 91);
//  Часто змінювати положення тіла лежачи або сидячи; вертітися (у 1 знач.). Виноградський крутився на стільці, видно, хотів щось сказати Тамарі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 108); Крайнюк крутився на своїй постелі, зітхав і кашляв, а заснути ніяк не міг (Василь Кучер, Голод, 1961, 452);
//  Швидко, хапливо рухатися, метушитися. Крутиться, як посолений в'юн (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 300); Гість і Безбородько сіли за стіл, а Марія крутилася по світлиці, як метелик біля світла (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 202);
//  перен., розм. Постійно займатися різними справами, клопотатися чимось, шукаючи виходу з біди, труднощів. Трудне життя, як не крутись... А ще й крутитись не завжди є на чім та біля чого (Андрій Головко, II, 1957, 397); — Відкіль ті й борги взялися?.. Кручуся, силкуюся, а воно не до ліпшого йде — до ще гіршого (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 7).
Крутиться голова (в голові) — паморочиться голова. В глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють.. тисячі робітників (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38); Світ крутиться перед очима (в очах) у кого — комусь здається від хвилювання, перевтоми, голоду, що все навколо хитається, перебуває в коловому русі. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний, IV, 1955, 106); Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 8).
Крутитися як (наче, мов і т. ін.) муха в окропі; Крутитися як (наче, мов і т. ін.) [та] білка (білочка) в колесі — бути постійно заклопотаним, дуже зайнятим; метушитися. — Дві машини тепер у нас [у колгоспі], .. та однаково крутимось усі як та білочка в колесі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 115).

2. Вирувати, утворювати коловерть, вир (про воду, течію). Між скелями та по камінні ревла Рось, крутилась вода, мов на лотоках (Нечуй-Левицький, I, 1956, 70); Од швидкого руху вона [вода] пінилась і крутилась (Микола Трублаїні, I, 1955, 90);
//  рідко. Здіймати сніг, пил і т. ін.; курити, сильно дути (про заметіль, вітер). Вітер крутиться у полі, у стовпах, дротах гуде... (Павло Тичина, II, 1957, 138); Крутилась, віяла метелиця, намітала високу кучугуру (Олесь Донченко, III, 1956, 131).

3. розм. Ходячи туди-сюди, постійно перебувати де-небудь, біля когось. Підійшли [звірі] до того місця, де все ще крутився Лис Микита (Іван Франко, IV, 1950, 94); Тоня знову крутиться біля нього. — Ну, давай уже, розшифруємо [листа], — каже брат (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 19);
//  Вештатися (у 1 знач.), тинятися. З острова вийти не можна було, ще вештались та крутились по степах татари і ногайці (Олекса Стороженко, I, 1957, 348).
Думка крутиться (думки крутяться) [в голові] — хтось постійно думає про когось, щось. Петру.. хочеться щось спитати в Іона, але він не наважується. А думка крутиться в голові, не дає спокою (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 233); Крутитися в'юном див. в'юн; Крутиться на язиці що: а) про сильне бажання сказати щось, спитати про кого-, що-небудь. — А мене так і кортить розпитать про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувать... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143); б) про намагання пригадати щось добре відоме, але забуте в даний момент; Розмова крутиться (крутилася і т. ін.) коло (навколо) кого — чого — розмова постійно йде про когось — щось, раз у раз повертається до когось — чогось. Розмова найбільше крутилася навколо переселенців (Михайло Стельмах, I, 1962, 13); Сльози крутяться (сльоза крутиться) в очах у кого — хтось близький до плачу. Лице моє жалібно кривиться і в очах крутиться гірка сльоза... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 415).

4. над чим і без додатка, рідко. Те саме, що кружляти 4. В небі крутились білі мартини й чайки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 226); З далекого берега прилітали кусючі.. ґедзі й крутились над головою (Олесь Донченко, III, 1956, 77);  * Образно. На веранді, як тая нетля, крутилася жвава розмова.. молоді (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 47);
//  Витися, зависати в повітрі (про пил, сніг і т. ін.). В венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 397); Ніч іде. Як серце терпко стука, і сніжинки крутяться в вікні (Володимир Сосюра, I, 1947, 121).

5. Різко змінювати напрям, робити вигини; звиватися (про шлях, ріку тощо). Яр крутився гадюкою на всі боки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 310); Степова.. річка крутилася туди й сюди серед рівної площини (Борис Грінченко, I, 1963, 402); Часом шлях крутився вище хмар, .. над ущелинами та безоднями (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 213).

6. рідко. Скручуватися, звиватися в кільце, у спіраль. — Ох ви, люди небораки, — промовляв Василь до різця, з-під якого бігла, крутилася красива стружка (Юрій Яновський, II, 1954, 104); На деревах уже жовкло, крутилося сухе листя (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 160).
Як не крутись, а... — те саме, що Як не крути, а... (див. крутити). — Що ж, братенику рідненький, як не крутися, а, видно, нам удвох в одній упряжці не йти — доведеться ділитися [багатством] (Михайло Стельмах, I, 1962, 594).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 375.

Коментарі (0)