КРУЖЛЯТИ, яю, яєш, недок.
1. неперех. Рухатися
навколо кого-, чого-небудь, описуючи кола. Знов
рушив [Скиба] навколо скирт кружляти (Андрій Головко, I,
1957, 345); Хай собі кружляє, обертається, Хоч круг
лампочки, земля стара!.. (Максим Рильський, I, 1960, 260);
* Образно. Нудно, важко.. жити без любові до чогось
або до когось.. Чи не вона — той центр, що довкола
нього кружляє життя людини? (Юрій Шовкопляс, Інженери,
1956, 75);
// по чому. Ходити, походжати, їздити,
описуючи кола. Ярина й Антоніна Никонівна.. кружляли
по подвір'ю (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 301);
// перен.
Постійно перебувати біля когось, чогось. Коло неї
[річки] кружляють рибалки з вудками й приманками
(Іван Франко, VI, 1951, 304); Веселий хлоп'ячий рій кружляв
навколо.. Мічуріна (Олександр Довженко, I, 1958, 495);
// перен.
Переміщатися по колу (про чарку, келих і т. ін.).
Чарка пішла кружляти, і дедалі в хаті робилося
голосніше (Степан Васильченко, I, 1959, 92); Кружляли чарки з горілкою,
лунали сміхи (Мирослав Ірчан, II, 1958, 310);
// перен.
Поширюватися (про чутки, поголоски). Кружляли різні чутки
(Василь Козаченко, Серце.., 1947, 42).
2. перех. і неперех. Рухати по колу; крутити. Весняна
повідь підхопила його й понесла хутко-хутко,
кружляючи поміж сокорами, вербами, дубами (Олександр Довженко, I, 1958,
287); Замість відповіді вона почала кружляти мене
по кімнаті (Юрій Яновський, II, 1958, 57);
// тільки неперех.,
чим. Швидко крутити; завихрювати (про вітер, віхолу
тощо). Осінній вітер здував з старих яблунь і груш
пожовклий лист і кружляв ним у повітрі (Олександр Довженко, I,
1958, 438); Вітер скаженів, кружляв сніжними
вихорами, засипав тундру... (Микола Трублаїні, I, 1955, 277);
// ким,
чим і копо, що, безос. Потім він опустився на воду,
і ним почало кружляти з неймовірною швидкістю
(Олександр Довженко, I, 1958, 306); Наче в якомусь штормі, кружляло
матроса всю дорогу (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 285).
3. неперех., з ким і без додатка. Танцювати, описуючи кола. [Годвінсон:] Ой, що я чую?.. Недоліток в танку несамовитім Кружляє перед постаттю Молоха! (Леся Українка, III, 1952, 81); Зал в огнях. Кружляють пари, Хвилі музики пливуть (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 263); Я все-таки відшукав очима Оленку, яка під мелодійні звуки вальса.. кружляла із своїм підполковником (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 92).
4. неперех., над чим і без додатка. Плавно літати,
описуючи кола. Птахи кружляли над плавнями цілими
хмарами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 364); До кімнати.. залетіла
бджілка і весело загула, кружляючи над мискою (Панас Кочура,
Золота грамота, 1960, 241); Дев'ять літаків летіли над
нами, потім почали кружляти над узліссям (Леонід Смілянський,
Сашко, 1954, 73);
// Опадати додолу, описуючи кола.
Кружляло осіннє листя, з неба долинало курликання
журавлів (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 566);
// Витися,
зависати в повітрі (про пил, сніг і т. ін.). Вже перший
сніг кружляє над землею І тихо падає (Максим Рильський, I,
1960, 283); Дощу нема й тепер. Чорні стовпи [пилу]
кружляють у степу (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 19).
5. неперех. Завихрюючи пил, сніг, мести, віяти (про вітер, хуртовину). Один поза одним несеться [вихор], кружляє (Іван Манжура, Тв., 1955, 56); За вікном кружляє віхола (Літературна Україна, 19.III 1963, 2).
6. неперех. Їздити, ходити кружним шляхом. —
Хоч-не-хоч, а доведеться тепер.. кружляти об'їздами до
самісінької ночі (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 23);
//
Пересуватися, час від часу змінюючи напрям руху;
петляти. Старезний.. дідів човен поплив.. по квітучому
садку кружляючи поміж кущів порічки, аґрусу (Олександр Довженко,
I, 1958, 287);
// Ходити манівцями, збившись із шляху;
блукати. Цілу ніч він кружляв у якихось бескеттях,
кам'яних лабіринтах (Олесь Гончар, III, 1959, 109);
* Образно. А потім знов хотіла написати, та от і тепер
кружляю, кружляю, а все вертаюсь до того самого
(Леся Українка, III, 1952, 697); Думки Ремо кружляли
хаотично... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 47).
7. неперех. Здійснювати кругообіг у живому організмі; перебувати в русі, текти (про соки, кров і т. ін.). Се так гріється хлоп'ятко — вірить в кров палермітанську, що кружляє в нього в жилах, більш, ніж в той чужий вогонь (Леся Українка, I, 1951, 310); Кров, що бухала їй до лиця, мов уся зледеніла й перестала кружляти (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 210); Навесні пробуджуються дерева, бубнявіють бруньки, кружляють соки.
8. перех. і без додатка, розм. Те саме, що кружати 1. Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли (Українські народні казки, легенди.., 1957, 68); Після закуски вони почали кружлять пиво (Нечуй-Левицький, II, 1956, 231); Вони ж усе їздять до нас, сватами звуться, кружляють (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 201).