КРИЧАТИ, чу, чиш, недок.
1. неперех. Видавати
крик; волати, галасувати, репетувати. У балці стало
щось кричать (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Вічно товчуться
[у заїзді] оті створіння [люди], кричать, метушаться
і смітять (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 223); Вороги металися в
паніці серед соняшників.., кричали, вили (Олександр Довженко, I,
1958, 131); * Образно. Все кричало в ній протестом,
і жалем, і розпачем (Олесь Гончар, II, 1959, 195);
// Голосно
плакати, ридати, голосити. Жінки, порозпускавши коси,
Розхристані і без свиток, ..По мертвих жалібно
кричали (Іван Котляревський, I, 1952, 273); Дитина, чую, аж із шкури
вибивається, кричить... (Панас Мирний, I, 1954, 94); І раптом
крик: чиїсь діти кричать (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 17);
// Видавати пронизливі звуки (про тварин, птахів).
Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють (Тарас Шевченко,
I, 1951, 36); Цілими днями люди й худоба ковтають
гарячу степову порохняву. Кричать верблюди. Натужно
ревуть непоєні воли (Олесь Гончар, II, 1959, 110);
// перен.
Гучно, пронизливо густи, свистіти (про гудок, сирену
тощо). Кричать гудки, мов сурми бою, і трактор
владною ходою у полі чорну ріже путь (Володимир Сосюра, I, 1957, 156);
Вона [сирена] кричала методично, важким ревом
пробиваючи пелену туману (Юрій Яновський, II, 1958, 50).
♦ Криком кричати див. крик; Кричати в одну душу —
настирливо, безперервно, сильно кричати. Кричить
в одну душу (Номис, 1864, № 3460); Кричати на все
горло (на весь рот і т. ін.); Кричати на всю хату
(вулицю і т. ін.); Кричати [наче, як, мов і т. ін.] на
живіт (на печінки, на пуп і т. ін.); Кричати не своїм
голосом — дуже голосно, надривно кричати; горлати,
репетувати. Слуг кличуть патріархально: одчинять вікна
або двері й на все горло кричать: — Владек! Касюі
Марино! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 394); Та спорять, та
кричать на усю хату (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 484); Деякі діти
кричали на весь рот (Панас Мирний, IV, 1955, 195); Кричить
наче на печінки (Номис, 1864, № 3455); У Йвана та
Петра дві хати запалали, А Йван з Петром сами себе не
рятували; А тілько.. кричали на живіт (Левко Боровиковський,
Тв., 1957, 176); Кричить як на пуп (Номис, 1864,
№ 3456); Без шапки біг за Юрішком нещасливий батько,
мати кричала не своїм голосом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 191).
2. перех. Дуже голосно щось говорити, вигукувати,
співати. Кричали друзі незнайомі Слова вітання в
темноту (Максим Рильський, II, 1960, 310); На білому снігу
зачорніли постаті бійців, вони бігли і кричали «ура»... (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 498); Сьогодні парубки.. не кричать своїх
пісень на вигоні, бо будень (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 188).
♦ Кричати [на] пробі див. пробі; На ґвалт кричати
див. ґвалт; Хоч кричи пробі див. пробі.
3. неперех. Дуже голосно звертатися до кого-небудь із закликом, попередженням тощо. А серед базару Стоїть Гонта з Залізняком, Кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись!» (Тарас Шевченко, I, 1963, 117); [Слуга (кричить до народу):] Гей, слухайте, вона нас проклинає! (Леся Українка, II, 1951, 128); Шестеро уланів налетіли на Остапа. — Остапе, Остапе, не давайся! — кричав Тарас, врубуючись в гущу ляхів (Олександр Довженко, I, 1958, 264).
4. неперех., на кого і без додатка. Із криком лаяти кого-небудь; сваритися. Не той голова, що дуже кричить, а той, що вміє навчить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 393); Наум сердиться, кричить на жінку, що йому не помага (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81); — Та чого ж ви, дідусю, злякались? Я ж на вас не кричав, не грозив (Іван Франко, XIII, 1954, 135); — Ти чого не на роботі? — Бачиш? Хліб печу. — А робота на полі хай сама робиться? — Не кричи. Ти не в лісі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68).
5. неперех., про кого — що, а також із спол. що, перен. Настирливо й набридливо говорити, писати, повідомляти про кого-, що-небудь. Кричите, Що бог создав [створив] вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 331); Це був він, Марко Баніт, про якого по всьому місту кричали барвисті афіші (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 65); Найбільший в Європі канал, в газетах про нього кричимо, і така неувага до ..людей... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 81).
6. неперех., перен. Виразно виділятися на загальному
тлі, впадати в око. Я.. не дбав.., щоб вона [ідеологія]
у мене кричала з творів, вважаючи це за нехудожній..
спосіб пропаганди (Степан Васильченко, IV, 1960, 53);
// Приваблювати,
спокушати покуштувати. Матрос, подивився на..
вітрину, звідки кричали смачні пиріжки, ковбаси та
інші принадні речі (Іван Микитенко, II, 1957, 242);
// Виразно
свідчити про щось. Твоя ноша [одяг] кричить кождому,
що ти мужик (Лесь Мартович, Тв., 1954, 205); Вся моя поведінка
кричала про безумне захоплення ним (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 311).