КРИХКОТІ́ЛИЙ, а, е.
1. Який має слабке здоров'я, худеньку постать; тендітний, крихкий (у 2 знач.). Максим сидів на кормі, де вчора тулилася до борту худорлява й крихкотіла Медже (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 201); До нас ішов тонкий, крихкотілий юнак, незручно переступаючи з ноги на ногу (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 21).
2. Огрядний, опасистий, із в'ялим, пухким тілом. Не вірилось, що така крихкотіла людина, як Давид Маркович, може так швидко орудувати лопатою (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 379).