в означеннях
Тлумачення, значення слова «крикливий»:

КРИКЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий (у 1 знач.). Я бачу себе маленьким.. хлопчиною посеред цілої юрми.. крикливих, веселих.. хлоп'ят (Іван Франко, I, 1955, 258); Катрусі скоро надокучила криклива дитина (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 110); Над полем кружляло крикливе гайвороння, збираючись у великі зграї (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 298).

2. Який доходить до крику (про голос, розмову тощо); пронизливий, верескливий. Оникій говорив тоненьким крикливим голосом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 199); Цей крикливий тон здався Ганні якимсь таким зневажливим, що її мов у серце що вразило (Борис Грінченко, II, 1963, 43); Іноді там-там у натовпі зривався крикливий вигук (Андрій Головко, II, 1957, 304);  * Образно. В уяву мою, під звуки крикливого полкового оркестру, .. пливуть майбутні дні.. чужої весни (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 34).

3. Схильний до сварок; сварливий, лайливий. — Чи не крикливий та не лайливий отой отець Тарасій? — сказав.. стиха Копронідос (Нечуй-Левицький, III, 1956, 365); Грицько такий сердитий, крикливий (Панас Мирний, III, 1954, 20).

4. перен. Який впадає у вічі, привертає до себе увагу; дуже яскравий; претензійний, екстравагантний. Від Панської вулиці наближалася.. група .. молодих дівчат, повбираних у сукні крикливих.. кольорів (Іван Франко, VI, 1951, 461); Вадим уже не бачив над своєю головою крикливих реклам (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 428).

5. перен. Сповнений нездійсненних обіцянок; галасливий (у 2 знач.). Декаденти в своїх крикливих деклараціях проголосили себе єдиними новаторами в поезії (Радянське літературознавство, 1, 1958, 119).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 344.

Коментарі (0)